УРОК 1
Тема. Іван Якович Франко. Життєвий і творчий шлях письменника.
Мета: ознайомити старшокласників з етапами життєвого і творчого
шляху письменника; розвивати навички пошуку потрібної інформації, складання повідомлень,
сприйняття матеріалу на слух, висловлювання власної думки з приводу
прочитаного; виховувати цілеспрямованість, активну громадську позицію, любов до
праці, книги.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Форма уроку: засідання круглого столу.
Обладнання: портрет письменника, виставка його творів, ілюстрації з
фотоальбому «І.Я. Франко», мультимедійний проектор.
Хід
уроку
І. Організаційний момент
- Я вітаю всіх присутніх цього засідання і прошу сідати.
ІІ. Оголошення теми, мети уроку
-Людина приходить на цю землю, святу і грішну, аби пізнати світ, своє місце
в ньому. Та часто шлях до пізнання сенсу буття, істини стає тернистим. Доля
посилає важкі випробування і страждання. І ось у таких тяжких умовах люди
загартовуються, радіють кожному прожитому дню.
Сьогодні на уроці ми продовжуємо
знайомитися з життєвим і творчим шляхом видатного діяча нашої культури Івана
Яковича Франка, якому доля подарувала багато випробувань, які він з честю
подолав.
Тож на засіданні нашого круглого
столу ми розглянемо життєвий і творчий шлях Івана Яковича Франка. Спробуємо
пройти шлях людини – патріота, якій не була байдужа доля України. Саме він
,всупереч арештам, продовжу-вав писати гірку правду про знедолений український
народ. Він надихав на творчу працю багатьох інших українських письменників.
ІІІ. Мотивація навчальної
діяльності школярів
-Шевченко і Франко – два велетні, які піднесли нову українську літературу
до світових висот. І сьогодні ми розпочинаємо більш глибоке ознайомлення з
особистістю Івана Яковича Франка, з його величезною літературною спадщи-ною.
П’ятдесят томів повного зібрання творів І. Франка не вмістили всіх його праць,
а частина з них, особливо написаних іншими мовами, ще чекає на своїх
дослідників. Існує навіть ціла галузь літературознавства – франкознавство.
Вирушати в гості до генія будемо
за таким планом:
План
1.Дитячі роки письменника.
2.Навчання в початковій школі Ясениці – Сільної.
3.Навчання в міській школі Дрогобича. Смерть батька.
4.Навчання в Дрогобицькій гімназії. Смерть матері.
5. Три кохання в житті І. Франка.
6.Навчання у Львівському університеті та творча діяльність письменника
цього періоду.
7.Перший арешт.
8.Журнал «Світ». Повість «Борислав сміється». Одруження.
9.Другий арешт.
10.Навчання в Чернівцях та Відні. Драма «Украдене щастя».
11.Визнання таланту І. Франка. Тяжка хвороба.
12.Останні роки життя Івана Яковича Франка.
-
Кожен із вас отримав індивідуальне завдання і мав дослідити певний
період життя і творчості Івана Яковича Франка. Тому зараз у своїх зошитах
запишіть дату, тему і план уроку. Важливі життєві події і дати з життя
пись-менника будете занотовувати протягом уроку самостійно.
ІV.
Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
Епіграф
Іван Франко піднявся до вершин
людського духу, людського генія; іскри вогню, які шугали з його горна і
розлетілися по всьому світу, засвітили в багатьох серцях одвічний вогонь
патріотизму, любові, жадоби пізнання, боротьби за щасливу долю людства…
Юрій Мушкетик
1.
Словникова робота.
-Оскільки ми будемо говорити не просто про талановиту людину, а про генія,
звернімося до тлумачного словника, щоб з’ясувати зміст названих понять.
Талант – високий рівень обдарованості; у мистецтві – творча
обдарованість, характерними ознаками якої є сила художнього мислення,
активність уяви, спостережливість, глибина пам’яті, багатство емоцій.
Геній – найвищий ступінь обдарованості людини, що
характеризується ознаками таланту, а також науковою, естетичною інтуїцією.
2.
Виступи членів засідання.
Дитячі роки письменника
Народився Іван Франко 27 серпня
1856 року в селі Нагуєвичі на Дрогобиччині в заможній родині коваля Якова.
Його батько славився як чудовий ре-місник і людина непересічного розуму. У Нагуєвичах
височів хрест, викуваний ним на честь скасування панщини в Галичині. Мати Івана Франка - Марія Миколаївна Кульчицька – була родом
із сусіднього села Ясениці-Сільної, мала гарний голос, любила своїм дітям
співати та розповідати казки. Від неї до сина Івана перейшло глибоке розуміння
краси природи і неповторності кожної хвилини життя.
Коли хлопчик був ще маленьким, то
спостерігав, як до батькової кузні схо-дилися люди з усієї округи: одним треба було
зробити підкову чи полагодити якесь сільськогосподарське знаряддя, іншим –
порадитися чи пожалітися, розповісти про кривди, біди чи радощі. Батькова кузня
для Івася стала улюбленим місцем. Навіть через багато років він згадував про
ковальське горно як символічне джерело власної сили й натхнення: «На дні моїх
споминів, десь там у найглибшій глибині горить огонь. Невеличке огнище
неблискучого, але міцного огню освічує перші контури, що виринають із темряви
дитячої душі… У ньому пролизуються
сині, червоні та золото-білі промені, жевріє, мов розтоплене вугля, і яриться в
його глибині щось іще більше, променясте, відки раз по разу тарахкотять
гількасті зиндри. Се огонь в кузні мого
батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку
мандрівку життя. І що він не погас і досі.»
Маленький
хутір серед лук і нив
На горбику
над річкою шумною,-
От там я в
простій хлопській хаті жив,
І самота, і
сум жили зо мною.
Із трьох
боків поля ті обмежив
Могутній
ліс зеленою стіною,
І шумом серцю він на сон дзвонив,
І сум по
травах розносив луною.
Він тяг
мене в свою таємну тінь,
І свіжий
подих віщував розраду,
І листя
знай мені шептало: «Скинь
Із серця всі
згадки про зваду й зраду !
Природі –
мамі до грудей прилинь
І тут
знайдеш нову, святу принаду».
Навчання
в початковій школі (Ясениця-Сільна)
Івась ріс допитливою дитиною з
чудово розвиненою пам’яттю, мисленням і уявою. Хлопчик виховувався в душевній
атмосфері людяності і добра. У рід-ному селі Нагуєвичах школа знаходилася дуже
далеко від будинку, в якому мешкала
сім’я Франків, і тому Яків віддав шестирічного Івана до початкової школи в
Ясеницю-Сільну. Тут малий Франко жив у сім’ї дядька Павла Кульчицького, який
за десять днів зумів навчити хлопчика читати по-українськи. Хлопчик любив
слухати українські пісні, розповіді місцевих мешканців про минулі часи. У
вільний від уроків час Іван пас дядькову худобу, ходив на го-ру Мачуру по
черешні,збирав гриби та ловив рибу. І. Яцуляк, шкільний това-риш Франка,
згадував: «Лізли у воду і пхали руки під печеру по саму шию, витягували цупаки
такі великі, як пряник, і кидали на берег». Іноді малий Івась приводив своїх
товаришів до батька в кузню.
За два роки навчання в початковій
школі малий Франко навчився читати і писати по-українськи, по-польськи і
по-німецьки. Оскільки хлопчик любив читати, то частенько відвідував бібліотеку
у Ясениці-Сільній. Ця бібліотека належала священику Йосипу Левицькому,
передовій людині свого часу, пе-рекладачу творів Гете і Шиллера. А коли помер Йосип Левицький, ця біблі-отека
по заповіту перейшла Іванові.
Навчання в міській школі Дрогобича. Смерть батька
У 1864 році Іван Франко розпочав
навчання в міській школі Дрогобича. Знання, які він отримав в початковій школі,
дуже знадобилися, оскільки навчання тут велося німецькою мовою, хоча були також уроки
польської та ук-раїнської. Керував школою духовний орден отців Василіян. Франко
писав: «Нормальна школа в Дрогобичі ще перед вступом дитини в неї була місцем
постраху… Школа була для нас жорстокістю, тьмою обичаїв, карою, лихом. Як
тільки прийшли діти до школи і стали перед учителем, так зараз щезав з лиця
усміх, губи строго замикалися. На місце приязної прихильності роди-лися відпір,
здержливість, недовір’я і боязнь перед несправедливою карою». Так скромний
по-сільському одягнений хлопчик скоро звідав усі знущання і образи від
паничів-однокласників та окремих вчителів. Проте навіть такі зну-щання не
зламали хлопчика, не вбили в ньому жадоби до знань, бажання вий-ти в люди. На
превелике диво дирекції в кінці навчального року Іван виявився найкращим
учнем. Батько був присутнім на екзамені і тішився успіхами свого сина і навіть
заплакав від радості. Іван Франко про це згадував так: «…Я не бачив його, а
тільки, коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду (книжку), то я
почув, що він голосно заплакав». Через
два місяці старенького батька не стало.
Залишившись сиротою, Іван почав
підробляти на життя, пишучи учням твори. Вчитель дивувався, що всі учні раптом
порозумнішали та перестали списувати, кожен з них по-своєму став розкривати
тему. Він навіть і не уяв-ляв, що більшу частину творчих робіт класу писав Іван
Франко.
Навчання в Дрогобицькій гімназії. Смерть
матері
З 1867 року І. Франко навчався в
Дрогобицькій гімназії. «В гімназії був ду-же скромний і несміливий. Ходив у
полотняній блузі, носив багато книжок і дуже багато читав. «Я набрав замилування до книжок і почав
збирати свою власну бібліотеку, яка до кінця моїх гімназіальних часів виросла
до числа 500 томів. Ся бібліотека, в якій, крім різних класичних творів, було
зібрано немало й таких книжок, яких не було в гімназіальній бібліотеці…
зробилася центром невеличкої громадки учеників»,- писав І. Франко. Саме в
гімназії він захопився збиранням усної народної творчості і сам почав писати
вірші.
Мати Франка почала хворіти. Щоб
дати раду чотирьом дітям, землі та худо-бі, вона вийшла заміж за фізично
здорового і дуже милосердного парубка Гриня Гаврилика, який до її дітей ставився, як рідний батько.
1 червня 1872 року Іван Франко
втратив матір. Гринь Гаврилик не посягнув на майно Франків. Він, одружившись з
наймичкою, допомагав дітям. А вони називали їх мамою і татом, завжди були
нагодовані, одягнені, забезпечені.
Три кохання в житті І. Франка
Іван Франко познайомився з першим
своїм коханням – Ольгою Рошкевич в той час, коли працював репетитором Ярослава Рошкевича. Це була найбіль-ша і
взаємна любов у Іваниному житті. Але арешт Франка став перешкодою до щастя .
Батько Ольги, священик Рошкевич, не зміг пробачити Іваниного захоплення
соціалізмом, який передбачав безбожність. Є багато версій щодо стосунків Ольги
та Івана. Про їхню любов написані книги Петра Колесника «Терен на шляху», Романа Горака «Тричі мені являлася любов». Все своє
життя І. Франко буде пам’ятати і любити Ольгу, а її ім’я стало для нього свя-щенним.
Другим коханням Франка значно
пізніше стала Юзефа Дзвонковська, красуня небаченої вроди. Франко освідчився
їй у любові, просив руки, але Юзя, знаючи про те, що в неї туберкульоз і вік її
недовгий, відмовила Франкові і померла самотньою тридцятилітньою народною
вчителькою. Між Ольгою та Юзею було багато спільного – витонченість натур,
шляхетність, делікатність, краса, самопожертва наче дублювали одну кохану в
іншій.
Третя любов – Целіна Журовська –
мала зовсім інший характер. Це була єдина з коханих Франка, яка не любила
поета, не розуміла і не хотіла розу-міти його поривань, холодно реагувала на
освідчення й вірші і тільки на схилі віку втямила, хто любив її й обезсмертив
своєю любов’ю. Про три свої великі любові найкраще сказав у поезії «Тричі мені
являлася любов».
Навчання у Львівському університеті та творча діяльність письменни-ка
цього періоду
До Львова Франко приїхав, щоб
вступити до університету. 14 жовтня 1875 року його зарахували на філософський
факультет Львівського університету. Юнак
і тут виявив свої здібності у навчанні та почав одержувати 210 золотих із
заохочувальної стипендії фонду С. Гловінського, а також як найталановитіший
студент, був звільнений від оплати за навчання.
Життя приготувало Франку багато
випробувань. Поряд із навчанням він вів активну літературну і громадську
діяльність. Письменник став одним із орга-нізаторів студентського журналу
«Друг» та членом «Академического кружка», починає дружити із старшим на курс
М. Павликом. В той час , коли І.
Франко виконував роботу секретаря журналу «Друг», видання різко змінило
напрямок. Журнал став демократичнішим, цікавішим. У цей час пробує написати
повість з історії галицького опришківства «Петрії і Довбущуки». У цьому творі
ще відчувається період учнівства. Наступні оповідання «Вуг-ляр», «Два
приятелі», «Лесишина челядь» свідчать про творчий ріст і навіть мистецьку
зрілість.
Перший арешт
12 червня 1877 року Франка було
заарештовано за зв’язки з російськими революціонерами та українцями зі
Сходу. Про своє перебування у в’язниці
він писав: «У в’язниці, не знаю чому,ставилися до мене з особливою суворістю.
Запхано мене до найгіршої комори, до злодіїв, убійників та інших зви-чайних
злочинців. Протягом дев’яти місяців, проведених у тюрмі, сидів я переважно у
великій камері, де перебувало 18-28 злочинців, де зимою ніколи вікно не
зачинялося і де я, слабий на груди, з бідою добивався привілею спати під
вікном… прокидався майже завжди з повним снігу волоссям на голові».
Політичний процес над І.Франком,
М.Павликом та О.Терлецьким був довгим, і поетові доводилося відбути шість
тижнів суворого арешту у львівській в’язниці «Бригідки».
Після звільнення друзі
організували журнал «Громадський друг», кошти на видання якого вислав М.
Драгоманов, а дещо дала й О. Пчілка. Це видання постійно закривали, доводилося
змінювати назву на «Дзвін», «Молот», задо-вольнятися лише окремими збірниками.
1879 року Франко вирішує поїхати в
село Нижній Березін до Кирила Геника,
щоб підготувати його до іспитів на атестат зрілості та заробити трохи ко-штів,
щоб покращити свій матеріальний стан. 4
березня, перебуваючи в Ко-ломиї, Іван та Ольга Рошкевич зустрілися. Жаль за
втраченою любов’ю і жорстока безвихідь призвели до взаємних звинувачень і ще
більшого горя. Зустріч була недовгою і тяжкою для обох. Цього ж дня І. Франка
та Кирила Геника затримала поліція, підозрюючи їх у зв’язках із селянами
Москалівки, які збунтувалися і поранили війта. Юнака відправили в Нагуєвичі
етапом, як вели тільки волоцюг, злодіїв і вбивць. Згодом Франко повернувся до Львова та
упорядкував свої поезії у збірку «З вершин і низин», яку спромігся видати 1887
року.
Журнал «Світ». Повість «Борислав сміється». Одруження
Повість «Борислав сміється»
друкувалась у львівському журналі «Світ» із номера в номер протягом 1881 – 1882
року. З закриттям «Світу» вона лиши-лась не додрукованою. Восени 1882 року
безробітній Франко залишив Львів, одержавши від поміщика Владислава Федоровича запрошення упорядкувати
архів батька – громадського діяча, депутата віденського парламенту, відомо-го
публіциста Івана Федоровича. Крім
матеріальної винагороди (500 ринських), Франко одержав доступ до важливих
документів, які віддзеркалювали політичне життя в Галичині.
У 1885 році на вечорі творчої
інтелігенції познайомився зі слухачкою Вищих університетських курсів для жінок
Ольгою Хорунжинською. Через рік вони одружилися. Їхній шлюб мав символізувати
єдність Східної та Західної України. Хорунжинська вивчила українську мову,
народила Франкові чоти-рьох дітей, дала гроші на навчання в докторантурі.
Другий
арешт
Декілька раз поліція арештовувала
Франка. Але він був несхитний. Випробування лише зміцнювали його
революційно-демократичні переконання. І хоч часом було нелегко, та молода
енергія, революційний запал і глибока лю-бов до трудового народу перемагали
життєві негаразди.
Франко виношував ідею соборності
України. Коли влітку 1889 року до Галичини прибула група студентів зі Сходу,
зав’язалася розмова про те, що в майбутньому не буде кордону між Галичиною і
Великою Україною. Ця роз-мова стала відома поліції, на квартирі Франка зробили
обшук і кинули поета на 10 тижнів у тюрму. Голкою на в’язничній стіні Іван
Якович написав 49 со-нетів і створив оповідання «До світла!»
Навчання в Чернівцях та Відні. Драма «Украдене щастя»
Вищу освіту І. Франко здобув, але
не у Львівському університеті, а в Чер-нівецькому та Віденському. Успішно
захистив докторську дисертацію, мріяв про кафедру в університеті. Та шлях до
викладання був закритий. Австрійсь-кий уряд не міг допустити, щоб небезпечний
соціаліст пропагував свої ідеї в стінах навчального закладу. У 1907 році йому
було запропоновано очолити кафедру слов’янських літератур Софійського
університету. Однак від цієї пропозиції він відмовився.
Я
згадую минуле життя
Спокійно, та без радості, без туги:
Одно
із нього виніс я чуття,
Що я
не був у нім щасливий, други.
Багато праці, і турбот, і скрут,
Та не
було вдоволення, утіхи,
Мов
віл в ярмі, я чув на собі прут
І тяг
– чужого скарбу повні міхи.
Хоч не
згасав ніколи огник мій,
Та
полум’ям не бухав, більш димився,
А
замість світла сипав іскор рій.
Хоч
ненастанно стяг мій з вітром бився,
Та не
високо плив в руці слабій,
І хоч
я жив, то все ж я не нажився.
У січні 1893 року закінчувався
конкурс на драматичний твір. Франко на-діслав «Украдене щастя», і його драма
одержала 3 місце. Як не дивно, 1 й 2 зайняли значно слабші твори, але їх автори
не були «неблагонадійними». 16 й 19
листопада, а також 1 грудня відбулися три перші постановки.
Незважаючи на те, що влада змусила Франка замінити шандаря поштарем, щоб не
плямити честь жандармського мундиру, і п’єса багато втратила, вона сприймалася
глядачами дуже добре.
Визнання таланту І. Франка. Тяжка хвороба
Ще за життя Івана Франка прийшло
визнання. Святкування 25-річного та 40-річного ювілеїв літературної діяльності
Каменяра свідчили про велику по-пулярність його серед народу. У 80-90-ті роки
І. Франко був для молоді тим, ким Т. Шевченко у 50-ті роки.
Широко відзначався 40-літній
ювілей літературної і громадсько-політичної діяльності Великого Каменяра у
Чернівцях.
Було створено ювілейний комітет,
який запросив І. Франка прибути на Бу-ковину. У день приїзду сотні людей
зібралися на привокзальному майдані. Ювіляра до сліз зворушила тепла зустріч.
Чернівчани піднесли улюбленому письменнику хліб-сіль і букет чудових троянд.
Після привітальних промов процесія рушила до міста. «Чернівці ніколи не бачили
такої грандіозної де-монстрації: це був своєрідний тріумфальний похід великого
революціоне-ра»,- згадував студент І. Василашко.
Навесні 1908 року письменник тяжко
захворів: турбували нирки, почався параліч рук. Ще при перших проявах артриту
Франкові приснився сон, що хвороба відступить, якщо він з батьківської криниці
досягне ключі від хати, які втопив у дитинстві. Іван просив вітчима почистити
криницю, яка в той час уже була закидана камінням і зрівняна з землею, оскільки
в неї вдарив грім і місце стало «нечистим». Дозволити синові розкопувати таку «нечисту»
криницю Гринь не наважився, а опісля дуже жалів, що єдиний раз у житті відмовив
Іванові.
Останні роки життя Івана Яковича Франка
У 1910 – 1911 роках Франко
лікувався у Криворівні, вів довгі приятельські розмови з М. Коцюбинським. У
липні 1914 року почалася І світова війна і обидва Франкові сини пішли на фронт.
Дружина Ольга, переживаючи за си-нів, захворіла ще тяжче. Злидні обсіли хату.
«Мені грозить просто голодна смерть»,- писав Іван Якович у ті дні.
9 березня 1916 року поет написав
заповіт, за яким бібліотеку, рукописи та документи передав науковому товариству
ім.. Т. Шевченка, а майно залишив дітям.
Весняного травневого дня 1916 року
Великого Каменяра не стало. Його життєвий шлях був устелений терном, але б коли
довелося усе почати заново, він би не зрадив своїх ідеалів. «Подібно до
легендарного Данко, розірвавши свої груди, він дістав вогняне серце і освітив
ним шлях для визволення свого народу»,- сказав про Франка Агатангел Кримський.
3. Складання таблиці
Жанрова
й тематична різноманітність творів І. Франка
Жанри
|
Твори
|
Епос
|
«Перехресні стежки», «Борислав сміється», «Захар Беркут», оповідання та
ін..
|
Лірика
|
Збірки «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «З днів журби», «Semper tiro» та ін..
|
Ліро-епічні твори
|
«Мойсей», «Іван Вишенський», «Лис Микита» та ін..
|
Драма
|
«Украдене щастя»
|
Теми
|
Твори
|
Історична
|
«Захар Беркут»
|
Робітнича
|
«Борислав сміється» та ін..
|
Детективна
|
«Перехресні стежки», «Злочин з кількома невідомими»
|
Селянська
|
«Ліси і пасовиська», «Добрий зарібок» та ін..
|
Шкільна
|
«Грицева шкільна наука», «Отець гуморист», «Олівець» та ін..
|
Казкова
|
«Фарбований Лис», «Лис Микита»
|
Кохання
|
Збірка «Зів’яле листя» та ін..
|
Мистецтва
|
«Сікстинська мадонна», «Декадент» та ін..
|
Філософська,
громадянська
|
«Мойсей», «Гімн» та ін..
|
V.
Закріплення знань, умінь та навичок
-Якщо духовне життя народу
порівнювати з багатою, розлогою кроною, то постать Каменяра – це міцний
стовбур, який понад 40 років тримав на собі цю крону на межі двох століть – 19
і 20. Його називають академією в одній особі, бо перу Франка належить близько
п’яти тисяч праць найрізноманітні-ших жанрів. Найповніше видання їх в Україні
50 томів, але все написане Франком не вміститься, мабуть, і в 100 томах. Мало
хто у світовій літературі може зрівнятися з ним у творчих звершеннях.
Тестові завдання
1. Прочитайте висловлювання А. Кримського про Франка.
Оберіть рядок з відповідним за змістом словом. Прокоментуйте цю фразу А. Кримсь-кого.
«Подібно до легендарного Данко, розірвавши свої груди,
він дістав во-гнене серце і освітив ним шлях до … свого народу».
А освіти;
Б покращення;
В визволення;
Г трагедії.
2. Оберіть відповідні за змістом слова, пропущені у
висловлюванні М. Рильського.
«Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це
боротьба, мука і передчуття … України і …».
А нещастя … краху;
Б щастя … людськості;
В слави … літератури;
Г провалу … світу.
VІ.
Підбиття підсумку уроку
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
*Продовжіть речення.
«Я відкрив (відкрила) для себе …».
«Франко для мене постав як …».
«Я переконався (переконалася), що …».
VІІ.
Домашнє завдання
1. Вивчити біографію І. Франка. Знайти цікаві факти й подробиці з біографії
митця.
2. Виконати мультимедійну презентацію на одну із тем:
«Життєвий шлях І. Франка»; «Творчість І. Франка».
УРОК 2
Тема. Лірика збірки І. Франка «З вершин і низин». Концепція
поступу людства й незламний оптимізм у вірші «Гімн». Символ вічної жіночності,
мате-ринства й краси в поезії «Сікстинська мадонна»
Мета: ознайомити учнів із поетичною творчістю І. Франка,
допомогти усві-домити ідейно-художній зміст віршів; розвивати навички виразного
читання, аналізу поезій, виділення актуальних проблем та зіставлення їх із
нашим часом; виховувати активну громадську позицію, оптимістичний світогляд,
прагнення до розвитку духовності, естетичний смак.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрет письменника, збірка творів, ілюстрації до них,
аудіо- записи.
Епіграф
Віддаючи належне всім граням Франкового таланту, ми
відзначаємо: як митець І. Франко в першу чергу – поет.
Б.
Степанишин
Хід
уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Перевірка домашнього
завдання
Тестові завдання
1. І.Я. Франко народився в селі:
а) м. Дрогобич;
б ) с. Нагуєвичі;
в) с. Ясениця
Сільна.
2. Рік народження І.Я. Франка:
а) 1856;
б) 1865;
в) 1860.
3. Стає студентом:
а) Харківського
університету;
б) Київського університету;
в) Львівського університету.
4. Скільки років було Франкові,
коли помер його батько?
а) 6;
б) 12;
в) 9.
5. 1876 р. вийшла перша збірка:
а) «Баляди і роскази»;
б) «З вершин і низин»;
в) «Мій Ізмарагд».
6. У якому році створено збірку
«Зів’яле листя»?
а) 1887;
б) 1897;
в) 1896.
7. У якому році Франко вступив
до Дрогобицької гімназії?
а) 1867;
б) 1869;
в) 1865.
8. Назва журналу, в якому І.
Франко вперше став працювати:
а) «Друг»;
б) «Дзвін»;
в) «Громадський друг».
9. Останній вірш І. Франка:
а) «Не мовчи»;
б) Гімн»;
в) «Декадент».
10. Філософська поема:
а) «Панські жарти»;
б) «Ботокуди»;
в) «Мойсей».
11. У якому році написана поема
«Мойсей»?
а) 1900;
б) 1903;
в) 1905.
12. Кому належать слова: «І.
Франко – це розум і серце нашого народу»?
а) М. Коцюбинському;
б) М. Рильському;
в) Д. Павличку.
ІІІ. Актуалізація опорних знань
учнів.
1. Творче
завдання учням.
-Складіть
психологічний портрет І. Франка – громадського діяча, вченого, літератора,
людини.
2. Учнівські повідомлення.
(Учні розповідають про
самостійно знайдені цікаві факти й подробиці з життя І. Франка).
ІV.
Оголошення теми, мети, завдань уроку. Мотивація навчальної діяль-ності учнів.
-Сьогодні на уроці ми будемо
розглядати поетичну творчість І.Я. Франка та проаналізуємо збірку «З вершин і
низин». І.Я. Франко віддав поетичній твор-чості понад сорок років. Його поезія
вражає тематичним і жанровим розмаїт-тям. Поряд з громадсько-політичними
творами в ній мирно сусідують м’які, сердечні ідилії, зворушлива інтимна
лірика. Він є автором чудових віршів, ліро-епічних поем,
гумористично-сатиричних творів, яскравих своєю предметною образністю побутових
малюнків, глибоких філософських притч та легенд. Громадсько-політична,
філософська, інтимна і національно-патріотична лірика поета є окрасою
української поезії і належить до найвищих досягнень її у другій половині 19 ст.
За життя І.Я. Франка вийшло 9
поетичних збірок: «Баляди і роскази», «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «Мій
Ізмарагд», «Із днів журби», «Semper tiro», «Давнє і нове», «Вірші на громадські теми», «Із літ
моєї молодості» Це ціла поетична скарбниця, шляхетні, блискучі, дзвінкі,
мистецькі дорогоцінності.
Франкова поезія – це друге
найвизначніше явище після Шевченкового «Кобзаря» в українській літературі.
V.
Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.
1. Слово вчителя.
Великі українці, такі як Іван
Франко, Леся Українка, Михайло Грушевсь-кий, присвятили себе виробленню
дороговказів пригнобленій українській нації, яка одвічно поривалася звільнитися
із пут рабства і приниження. Вони вірили в духовну силу українського народу,
зміцнювали національну духовність своєю творчістю, своєю подвижницькою працею
на ниві науки, літератури, культури і політики, бо знали, що рано чи пізно
потреба політичної самостійності України увійде, за словами Івана Франка, «на
порядок дня політичного життя Європи і не зійде з нього, поки не здійсниться».
Поетична збірка «З вершин і
низин» І.Франка присвячена громадянській
темі. Він її видав у 1887 році. А друге видання, доповнене й перероблене, вийшло
1893 року. Це – двадцятирічний поетичний
доробок письменника. Поява цієї збірки засвідчила вхід у літературу мужнього
поета-громадянина, митця-новатора з власним індивідуальним стилем.
Збірка складається із 7 розділів:
перший – «De profundis» («З глибини»), що об’єднує цикли: «Веснянки», «Осінні
думи», «Скорбні пісні», «Нічні думи», «Думи пролетаря» і «Excelsior!»
(«Вище»); другий – «Профілі і маски», який поділяється на цикли: «Поезія»,
«Поет», «Україна», «Картка любові», «Зна-йомим і незнайомим», «Оси»; третій –
«Сонети», що включає два цикли: «Вольні сонети» і «Тюремні сонети»; четвертий –
«Галицькі образки»; п’ятий – «Жидівські мелодії»; шостий – поема «Панські
жарти»; сьомий – «Легенди».
Центральною проблемою збірки є
людина і суспільство, а провідний мотив – заклик до осмислення себе як
особистості, до збагачення свого духовного світу, самовдосконалення.
Іван Якович Франко намагається
розв’язати загальнолюдську проблему подолання відчуження особи в суспільстві
шляхом показу її активної участі в життєвій боротьбі. Ліричний герой,
перебуваючи в постійному пошуку себе, віддаючи цьому всі свої сили, помисли,
набуває соціально визначеного об-личчя людини з високою політичною й
національною свідомістю. Вороже оточення намагається зламати борця, загасити
його вільний дух, морально й фізично знищити. Підкоритись впливові середовища
чи вистояти в боротьбі – ця дилема постає перед героєм як знамените гамлетівське
«бути чи не бути». Ідеал Франка – «цілісна людина», внутрішнім стрижнем якої є
«дух, наука, думка, воля».
Отже, з поезією І.Франка в нашу
літературу ввійшов новий ліричний герой– борець за соціальні й національні
права знедоленого народу, людина творчого мислення й енергійної вдачі.
2.Виразне читання вірша «Гімн»,
прослуховування аудіозапису
(Учні виразно читають вірш «Гімн»(1880), прослуховують аудіозапис пісні на
музику Миколи Лисенка).
3.Словникова робота за
питаннями учнів
Революціонер –( франц.) активний
учасник революційного руху, діяч рево-люції.
Тортури – катування обвинуваченого під час допиту.
4.Обмін враженням щодо почутого
5.Евристична бесіда
Прийом «Мозковий штурм».
- Образ якої людини постає з вірша?
-Що Франко вкладає в поняття «революціонер» і чому він «вічний»?
-Як ви уявляєте собі «вічного революціонера»?
-Як у поезії зображено зростання національної свідомості народу, його
активності в боротьбі за власні права?
-Чому вірш названий гімном?
-Розкрийте алегоричність кінцівки вірша.
-Яка головна думка вірша? (підтримати дух народу в боротьбі за краще май-бутнє).
-Які шляхи розвитку людства бачить Франко і якими засобами можна цього
розвитку досягти?
6.Аналіз поезії «Гімн»
Збірку «З вершин і низин»
відкриває вірш «Гімн». Поет оспівує невмирущий революційний дух народів,
віковічну боротьбу проти гніту й поневолення, боротьбу «за поступ, щастя,
волю». Автор створив високохудожній образ революціонера, що символізує вічний дух
неспокою та прагнення свободи, рух уперед, до нового щасливого життя.
Дух,
що тіло рве до бою,
Рве
за поступ, щастя й волю …
Ідея незламності бажання й пошуків
волі і правди, невпинного зростання визвольного руху в рядках вірша підсилена
анафорою «ні». Франко глибоко був переконаний, що реакційні сили неспроможні
спинити революційний народ, який прагне знищити будь-яку експлуатацію і
перебудувати світ на основі соціальної справедливості.
Ні попівські тортури,
Ні
тюремні царські мури,
Ані
війська муштровані,
Ні
гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В
гріб його ще не звело.
Завершується твір пафосним
розгорнутим риторичним запитанням, яке й містить відповідь, сповнену віри й
оптимізму. Світлі часи, день свободи не-одмінно прийде на Україну.
І де
в світі тая сила,
Щоб в
бігу її спинила,
Щоб
згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?
«Гімн» є кращим зразком політичної
лірики, пройнятою мотивами мужності й визвольної боротьби.
7.Виконання учнями
пошуково-дослідницьких завдань
-Визначте віршовий розмір твору «Гімн». Як він впливає на звучання вірша?
(чотиристопний хорей, створює маршову, напружену мелодику).
-Схарактеризуйте систему художніх засобів (епітети, алітерація, анафора та
ін..)
8.Слово вчителя
І. Франка завжди хвилювала тема
мистецтва, його джерел, служіння поета народові. І втілював він її здебільшого
в довершеній поетичній формі соне-тів.
Скористаємося словником
літературознавчих термінів.
Сонет – вірш, що складається з 14 рядків зі схемою рим абба – абба
– ввг – дгд(можливі відхилення). Перший чотиривірш – це теза, другий –
антитеза, заключні два тривірші -
синтез, узагальнення думки. Сонети пишуться п’ятистопним ямбом.
Сонет виник у ХІІІ ст.. в Італії і
став однією з поширених форм світової по-езії.
В українській поезії сонет з’явився в 30-х роках ХІХ ст.. у творчості по-етів-романтиків.
Справжнім шедевром є сонет І. Франка «Сікстинська ма-донна» (цикл «Вольні
сонети»).
9. Виразне читання сонета
«Сікстинська мадонна».
10. Словникова робота, обмін
враженнями щодо почутого.
Неткнутий – непроникливий.
Чтить – шанує і пам’ятає.
Терня – терен.
Най – нехай.
Вид – обличчя.
11. Демонстрація репродукцій
картини
Демонстрація репродукції картини Рафаеля «Сікстинська мадонна», під вра-женням
якої написаний твір Франка.
12. Евристична бесіда
-З чим у поета асоціюється образ мадонни? («Богиня», «краса», «райська
рожа», «мати», «небеса»).
-Що символізує образ мадонни у творі І.Франка? (Жінка-мадонна втілює красу
мистецтва, творче натхнення).
13. Літературознавчий аналіз
сонета (Робота в парах)
І ряд – жанрові особливості твору; мотив, своєрідність його розгортання.
ІІ ряд – образ ліричного героя; композиційна структура.
ІІІ ряд – художні засоби, мова твору, ритм, рима, спосіб римування, строфа.
VІ.Осмислення,
узагальнення і систематизація знань
Завдання: поєднати художні засоби з їх визначенням.
антитеза
|
розвидняющийся (день)
|
|
порівняння
|
райська роже, богине
|
|
інверсія
|
Так, ти богиня !
|
|
анафора
|
лице небесне
|
|
звертання
|
словом…,мов трубою
|
|
метафора
|
…вчора розповився І о власній силі йде
|
|
окличне речення
|
ні попівські тортури, ні
тюремні царські мури
|
|
епітет
|
не ридать, а добувати
|
VІІ.
Підсумок уроку. Оцінювання
Бесіда
Які особливості поетичного стилю поезії «Гімн»?
Як ви розумієте слова І. Франка «Я син народу, що вгору йде»?
Чому Франко називає дух нації силою, що «тіло рве до бою»?
ІХ. Рефлексія
Продовжіть речення:
На уроці я дізнався (дізналася) …
Мене зацікавило …
Х. Домашнє завдання
Напишіть твір-мініатюру «Чи є мадонни у нашому житті».
Вміти виразно читати, аналізувати вірші, знати ознаки сонета.
Немає коментарів:
Дописати коментар